Вчорашній вечір викарбувався в моїй пам”яті, горить і горітиме багато років червоною, вогняною датою. Вчора була річниця Карпа Генадійовича, мого вчителя з музики. Цей день був як мій особистий день народження: я нічого не пам”ятаю, але всі кажуть, що це було щось неймовірне. Але дякуючи фотографіям, які я робив на вечірці, я можу згадати все до самих маленьких дрібниць. Вечірка почалася о 9 ранку. Принаймні я прийшов раніше, кажуть що в деяких країнах це вічливо прийти за декілька годин раніше. Я допоміг з прибиранням в квартирі, виніс сміття, витрусив килима, переніс святкового стола в вітальню, приготував плов, перемазав торта та вигуляв Грицька. Десь на 6 вечора почали приходити гості.

Вечір був чудовий. Всі класично сіли за стіл, почали згадувати все хороше про “Кирпичика”, я був самий наймолодший за столом, тому мені не дозволяли називати його так. Разок я спробував і мене попросили вічливо вийти з кімнати на 15 хв. Коли прийшов час згадати всі гарні моменти і неймовірні історії які трапилися з Карпом Генадійовичем. І я набрався сміливості і розповів ту, найсмішнішу історію коли я прийшов на заняття до Карпа, а в нього була порвата штанина. Нажаль, після цього мене пересадили за дитячий стіл на кухні, а коли я намагався повернутися, мене відправили на вечірню прогулянку з Грицьком.

Коли весь вечір підходив до завершення, шановний Карпо Генадійович взяв баяна і почав грати свої твори. Загалом вечір пройшов непогано: ми їли, пили, танцювали, слухали музику…

Ось деякі фото з вечірки:

music_dude_4

music_dude_3

music_dude_2

music_dude_1

Тепер я з нетерпінням буду чекати наступного року, щоб знову відвідати мого вчителя з музики.  Наступного разу я подарую йому помаду для вусів, це буде найкращий подарунок від найкращого учня.