Наша телефонна розмова закінчилась не дуже приємно для мене, адже я приїхав не в село, а в місто Обухів. А мені потрібно було в Вінницьку область, район якої я навіть не міг не то що запам”ятати але й вимовити, якийсь Мураквакурльський (правильно було: Мурованокуриловецький). Я одразу дістав візитку таксиста Артура, щоб той мене зібрав з Обухова і відвіз куди мені треба. На щастя, Артур ще був у Обухові, у гостях. Тому пообіцяв забрати мене з центральної площі за 30 хв. З Обухова до Обухова, було 210 км. І Артур назвав дуже велику суму грошей для поїздки. На жаль, в мене стільки не було з собою, тому я віддав йому 20 грн. за виклик його на центральну площу і він поїхав назад до Києва. Я залишився сам у незнайомому місці, без грошей, голодний і морально розбитий.

Вирішив, що найкращим рішенням буде піти попросити притулку в місцевому музеї. О десятій ночі я вже дістався музею. світло буле скрізь вимкнутим, та я і не сподівався, що вони будуть відкриті вночі. Охоронець, звісно, мене не впустив, але ми добре поговорили про Обухів, і я дізнався що недалеко від музею є лави, де можна переночувати.

На ранок, мене чекала знову дорога і мені треба було подолати якось 210 км. Я вийшов на швидкісний шлях, щоб спіймати попутку. Деякі воді, які зупинялись, дуже дивувались, що я їх просив довезти мене до Обухова. Потім я вирішив пояснювати їм, що це у Вінничині. Мене почали вже підбирати і потроху підвозити. Вже за 7 годин я стояв біля сільської ради. Виявилось що населення цього невеличкого Псевдо-Обухова 775 людей, зі мною 776. Якщо порахувати геометрично-демографічно, то це буде десь- 320,23 осіб/км².

Пане Карпо мене зустрів, по його обличчю, я здогадався, що він не дуже радий мене бачити, і щоб його трохи розвесилити я почав задавати питання про село Обухів. Такі як: Яка середня висота над рівнем моря с.Обухова? Які географічні координати? Поштовий індекс? Телефонний код? Який код КОАТУУ? На жаль, Карпо не відповів на жодне з моїх питань. але я точно знаю. що він знав всю цю інформацію. Мені довелось потім це все взнавати в “сєльсовєтє”.

Більшість часу, яку ми проводили разом, це було на городі. Насправді це не була відпустка, яку я собі уявляв, загалом, я прибирав у Карпа дома і готував їсти, поки він був на базарі. Але одного разу  я прослідкував за ним, і він був на пляжі. Далі йдуть спогади цього літа. які б я не хотів згадувати.

Це все!

у наступних написах я розповім вам, як можна використовувати мобільний телефон так, щоб вижити з нього максимум користі. Такі поради, які навіть, самі розробники телефонів не знають! Так що, заходьте, і через неділю дізнайтесь!