Вірш: Згадуючи літо і спеку

Пам’ятаєте як було спекотно влітку?

Не промокли ми до нитки,
Не промокли під дощем.
І палюче коло спеки,
У вікно до нас припре.

Цей період, кажуть, сильно
Гріє сонце в небесах,
Я пітнію майже вдвічі
Вдвічі більше як торік

Уявити навіть важко
Що чека нас через рік
Люди зовсім вже не дбають
Про природу, вже давно

Сидимо ми разом вдвох,
А мені спекотно вдвічі,
Бо зі мною, біля мене,
Ти сидиш і п’єш какао.

Це не перша вже футболка
Змінене за сьогодень
Якщо чесно
Це вже третя

Цей вірш я написав ще Липні, але все ніяк не наважувався його опублікувати. Думаю настав вже час! Чекаю на ваші відгуки.

2 коментарі “Вірш: Згадуючи літо і спеку”

2 коментарі

  1. Сергій, люкс!!! =) Особливо мене потішила кінцівка твоєї “новели про літо”. Сподіваюсь, інші читачі також посміхнулись і згадали свої потуги виглядати більш-менш пристойно в пекельну спеку =)А ще дуже серйозною і прямо-таки органічно вплетеною в змістову канву вірша є третя строфа =)

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *