Ino’s pets name: special – Ідеї для власного бізнесу

Колись я облишу свою роботу в музеї, і це буде зовсім скоро, я відкрию свій кіоск, де люди з звід-усіль могли б приходити і, маючи проблеми з назвою свого нового домашнього улюбленця, могли б отримати безкоштовну консультацію, огляд і за додатковий кошт використати унікальне, характерне ім”я, підібране суто для нього \ неї. враховуючі стать, колір, тип домашньої тваринки, характерні особливості: шкутильгання, вподобання їжі, улюблене місце в домі і тому подібне.

Ідея була запозичена від одного хлопчика в Бейруті, який, судячи з репортажу БіБіСі, мав дар говоріння з домашніми тваринами, але терористи не повіривши йому застр…. короче історія закінчується погано, він так і не переконав терористів.

Але ідея маленького Абуджухла жива, і я маю намір продовжити почате їм справу. До мене вже зверталися сусіди за допомогою, а також їх друзі, щоб я назвав їм кіз, котів, павуків та собак… Найбільше викликають труднощі- повзучі. Це і змії і ящірки, але я працюю і кожен день відточую свої навички, читаючи багато літератури про тварин.

Деякі приклади моїх робіт:

маунафтія Сусідка Світлана Василівна, якось, одного суботнього дощового вечора подзвонила мені в двері вся в сльозах. Вона невпинно ридала і не знаходила собі місця (через лук який різала). Вона вирішила зробити паузу і зайти до мене, і у нас розрослась розмова, і до мого відома дійшла її справжня проблема і всі негаразди в її житті- вона не правильно назвала свого “муську”. Я попросив фото “Муськи”, і два дні на роздум. Коли вона зайшла до мене у вівторок, почувши правильне ім”я, вона вийшла з посмішкою на обличчі. Від нині кота звуть- Мауфантій. Її життя змінилось.

Головною проблемою у підборі імені для мене була збереження етнічних коренів тваринки і підкреслити  що це саме кішка, і що він полюбляє їсти. Тому, частинка “Мау” саме підкреслює природу кішки, (з китайської “мао” – значить шерсть, а в українській це звуконаслідування яке може інтерпретуватися як мяукання), а “фант” – це своєрідна гра слів (в нашому випадку букв), адже з англійської товстий буде- “fat”, я просто переставив місцями “н”(суфікс чоловічого роду)  і “ф” (основоскладову слова “жирний”) і вийшло ідеальні ім”я для нього.

Наразі Мауфантій бере участь у численних виставках і конкурсах. де займає далеко не останні місця. 

Ґоблатій Не хочу вдаватися в деталі, але ця робота була одна з перших і сама складна. Козу назвав- Ґоблатій.

Наразі Ґоблатій і Раїса Михайлівна проживають в Пирятині, де насолоджуються спокійним і радісним життям.

Туртулля  Подружка моєї сусідки- Оксанка, звернулась до мене за допомогою назвати її нову черепашку. Робота була не з простих: трохи тріснутий панцир, кульгає на передню ліву, не любить смаженого. відповідь прийшла до мене тільки через 4 неділі- Туртулля.

Наразі Туртулля та Оксанка мешкають в тому самому домі що і я. Грають в монополію, разом обідають та ходять на прогулянки.

Всі ці приклади, є всього на всього примітивними в порівнянні з тим що я роблю зараз. Звертайтесь за допомогою, буду радий допомогти. Прайс-лист на імена можна завантажити в pdf нижче:

price Завантажити прайс-лист в форматі *.pdf

P.S. З урахуванням комплексного замовлення імен на стадо, діє гнучка система знижок.

P.P.S. Можливий виїзд на дім до замовника. За рахунок замовника.

P.P.S. Увага 2 акції:

  1. Замов два імені і отримай знижку на третє та додаткові 7 приголосних, які можна використати в будь-якім імені.
  2. Разом з іменем ви отримуєте вітальну листівку до Нового року і Різдва з козячого хутра.

Ino’s pets name: special – додай кольору до імені!

Рандомні думки (частина 7)

1. Компанія pepsi cola вже більше ніж рік тому перейшли на новий логотип, чому я ще досі куаляю їх продукцію в супермаркетах зі старими лого?

2. Чому в великих торгових центрах нема камери схову? Чому дитину можна кудись прилаштувати, а велику сумку з ноутбуком ні?

3. Виступаю за об’єднання районних варт у зграю самоврядування порядку, що замінить міліціонерів у майбутньому.

4. Сонце не тільки дає нам ссвітло і енергію, воно також є “мовчазним вбивцею”.

5. На городі краще всього працювати в носках, коли садиш картоплю, або вищипуєш бур’ян. Таким чином ви не залишаєте відбитки ваших ніг, протекторів від чобіт і в разі чого не зможуть ідентифікувати вас як особистість. Це повний імунітет від нещасних випадків.

6. Я ніколи не даю на чай людині, роботу яку я можу виконати сам. Я можу сам доставити піцу, можу сам налити собі каву. Я даю на чай тільки ти, хто виконує роботу, яку я сам не можу виконати. Зачасут я завжди даю на чай моєму проктологу.

7.  Жити на дереві дуже безпечно і це велика економія світових ресурсів.

8. Жоден ретсоран в Черкаса не зрівняється з моїм яйцево-часниковим салтаом (це банальне яце перетерте з часником і хроном).

9.  Просто нагадування: комбінація до сейфу мого боса: 86-7-53-09

Мої літні канікули (частина 2)

Наша телефонна розмова закінчилась не дуже приємно для мене, адже я приїхав не в село, а в місто Обухів. А мені потрібно було в Вінницьку область, район якої я навіть не міг не то що запам”ятати але й вимовити, якийсь Мураквакурльський (правильно було: Мурованокуриловецький). Я одразу дістав візитку таксиста Артура, щоб той мене зібрав з Обухова і відвіз куди мені треба. На щастя, Артур ще був у Обухові, у гостях. Тому пообіцяв забрати мене з центральної площі за 30 хв. З Обухова до Обухова, було 210 км. І Артур назвав дуже велику суму грошей для поїздки. На жаль, в мене стільки не було з собою, тому я віддав йому 20 грн. за виклик його на центральну площу і він поїхав назад до Києва. Я залишився сам у незнайомому місці, без грошей, голодний і морально розбитий.

Вирішив, що найкращим рішенням буде піти попросити притулку в місцевому музеї. О десятій ночі я вже дістався музею. світло буле скрізь вимкнутим, та я і не сподівався, що вони будуть відкриті вночі. Охоронець, звісно, мене не впустив, але ми добре поговорили про Обухів, і я дізнався що недалеко від музею є лави, де можна переночувати.

На ранок, мене чекала знову дорога і мені треба було подолати якось 210 км. Я вийшов на швидкісний шлях, щоб спіймати попутку. Деякі воді, які зупинялись, дуже дивувались, що я їх просив довезти мене до Обухова. Потім я вирішив пояснювати їм, що це у Вінничині. Мене почали вже підбирати і потроху підвозити. Вже за 7 годин я стояв біля сільської ради. Виявилось що населення цього невеличкого Псевдо-Обухова 775 людей, зі мною 776. Якщо порахувати геометрично-демографічно, то це буде десь- 320,23 осіб/км².

Пане Карпо мене зустрів, по його обличчю, я здогадався, що він не дуже радий мене бачити, і щоб його трохи розвесилити я почав задавати питання про село Обухів. Такі як: Яка середня висота над рівнем моря с.Обухова? Які географічні координати? Поштовий індекс? Телефонний код? Який код КОАТУУ? На жаль, Карпо не відповів на жодне з моїх питань. але я точно знаю. що він знав всю цю інформацію. Мені довелось потім це все взнавати в “сєльсовєтє”.

Більшість часу, яку ми проводили разом, це було на городі. Насправді це не була відпустка, яку я собі уявляв, загалом, я прибирав у Карпа дома і готував їсти, поки він був на базарі. Але одного разу  я прослідкував за ним, і він був на пляжі. Далі йдуть спогади цього літа. які б я не хотів згадувати.

Це все!

у наступних написах я розповім вам, як можна використовувати мобільний телефон так, щоб вижити з нього максимум користі. Такі поради, які навіть, самі розробники телефонів не знають! Так що, заходьте, і через неділю дізнайтесь!

Хочу зняти документальний фільм про ґудзики.

Вже якось я писав і трохи натякав про дуже важливий аксесуар одягу- ґудзики. Яку важливу роль вони грають в нашому житті, і як мало ми про них знаємо. Якщо запитати досвідчену людину, вона скаже тільки загальні факти про ґудзики, те що можна знайти легко в підручнику, що ґудзик – елемент одягу, що використовується для фіксації відлоги, коміра, манжети тощо. Тому мною було прийнято рішення написати сценарій ґудзики. Думаю фільм буде починатися з життя повсякденного сучасного ґудзика (ім”я ще треба придумати) і те як він згадує своє життя, як йому переказували життя предків і його передвісників. Вважається, що перші ґудзики з’явилися у стародавньому Римі. До Європи вони попали у 13 століття. Але маю на меті не зосереджувати увагу глядача на сухих, паперових \ архівних фактах, хочу щоб кожен глядач увійшов в саме життя кожного ґудзика, який був зламаний, відірваний, залишений, покинутий, викинутий, розтоптаний… В фільмі буде присутня сюжетна лінія, але також не обійдеться і без цікавих фактів, так як: древні слов’яни використовували ґудзики і формі кульок, до яких було припаяне вушко, в українських селах за допомогою гудзика виготовляли дитячы забавки — фурфалки (або просто дзижчалка).

Також хочу відправитися на великі заводи-гіганти, де виробляють ґудзики, познайомитися з простими робочими, слідкувати за процесом вироблення і виготовлення різних ґудзиків, спробувати взяти декілька інтерв”ю.

За ходом розвитку подій, слідкуйте за мною на твіттері!

Мої літні канікули (частина 1)

Вітаю вас, мої любі друзяки! Багато чого трапилось за це літо, і я маю намір неодмінно вам про все розповісти. Але спершу декілька слів про саму літню пору. Літо- це казкова пора року, коли трапитись може будь що. Різні дива, несподіванки, сюрпризи та багато інших чарівних подій. Ви мабуть помітили, що за літній сезон, я майже нічого не писав на блозі, бо це саме черз всі ті чарівні події які трапились в моєму житті. На роботі, мені без проблем дали 3 місячну відпустку, мабуть в музеї їм на період літа не потрібна була моя допомога, тому це було перше диво яке трапилось зі мною. Мій добрий знайомий і життєвий авторитет і наставник- Карпо Генадійович запропонував відпочити у нього в Обухові. Для мене це була унікальна пропозиція, яку я не міг відвернути. Ми домовились, що зустрінемось на місці, бо пану Карпу треба було бути там раніше, щоб підготувати будиночок до ладу.

Я зібрався майже за два дні, зі мною була тільки 1 сумка і рюкзак. Все що було потрібно на 2 з половиною місяці. Бракуючі речі, я планував придбати в супермаркеті в Обухові, а з туалетним папером, вважав, проблем не буде 🙂

Все що я знав про Обухів, так це те що місто знаходиться в Київській області, населення десь близько 33 тисяч людей, досить добре розвинена промисловість. Я ставив собі за мету, добре вивчити це місто за той час поки я буду там. Планував відвідати наступні місця:центр міста (звичайно), покласти квіти біля пам”ятника Андрія Малишка та також його іменний садибу-музей, монумент присвячений Голодомору,  споруду колишньої двокласної церковно-приходської школи, музей-кімната ім. Григорія Косинки, і звісно з професійним інтересом мав намір відвідати районний історико-краєзнавчий музей, де у 11 залах представлено широкий спектр матеріалів і відомостей з історії, етнографії, про видатних земляків Обухівщини. Всі ці плани на Літо здавалися для мене чимсь фантастичним, в додаток до усього сам Карпо Генадійович обіцяв мене сводити на місцевий ярмарок, де він працює в сезон музикою.

Нарешті настав той день, коли я мав відправлятися у дорогу. Я приблизно знав де знаходиться Обухів, тому вважав що проблем з  прибуттям, звісно, не буде. Оскільки я відправлявся з Луганська, я придбав квиток на потяг до Києва, а звідти планував попуткою добратися до Обухова. По дорозі я зустрічав дуже багато цікавих людей, з якими було приємно спілкуватися. Одним з таких виявилась вчителька початкових класів Віра Григорієвна. Її досвід викладання просто вражав, вона працювала в школі вже 45 років, і планувала ще пропрацювати там 20, як мінімум. Для мене це був зразок справжньої мети в житті.

Та нарешті діставшись м.Києва, я, перекусивши в “Два Гуся” намагався знайти маршрутне таксі до м.Обухів. буквально за 2 хв. мні дуже пощастило і перший водій до я кого я звернувся, з радістю погодився мене відвести туди, проте ціна його була вже занадто висока, але я не міг відмовити грузину, оскільки 2 роки назад організовував акцію у нас, в Черкаському в музеї під назвою “Расизм- не повід відмовляти”. За 745 грн. артур мене довіз до потрібного мені місця, та висадив мене на центральній площі. По дорозі, Артур мені люб”язно розповів історію міста і про славетну річку Кобрину, яка впадає в Дніпро, на відстані 45 км від столиці держави і обласного центра міста Києва. День міста в Обухові святкується щорічно в третю неділю вересня. Для мене було новиною, що таке невеличке місто має свою символіку: герб, прапор і навіть гімн. Попрощавшись з Артуром, який люб”язно залишив мені свої координати та номера телефону, я відравився шукати вул. Сонячну 22. Зі слів пана Карпа, саме там мала знаходитись його оселя. після 5-годинних мандрів і розпитів у місцевих обухівців- мені так і не вдалося знайти потрібну вулицю. Я вирішив зателефонувати Карпу Генадійовичу, щоб той забрав мене з центральної площі. Далі ось як відбувалась наша розмова:

Я: Вітаю вас Карпе Генадійович, наразі я вже в Обухові, і намазався знайти потрібну адресу, але місцеві жителі переконують мене, що такої адреси не існує.

К.Г.: Хто це?

Я: Це я- Сергій. Підкажіть будь ласка куди саме мені йти, щоб вийти на Сонячну?

К.Г.: Який ще Сергій? Що ви мені голову морочите?

Я: Сергій, ви в мене викладали боян в музичній школі, я був кращим учнем.

К.Г.: Це ти шо в мене на дні народжені був? А, ну і шо?

Я: Ви мене запрошували до себе у Обухів колись, коли я ще вчився у вас 9 років тому.

К.Г.: *&$#($*#%#%(*&, добре. Твою *?№*;:№, давай йди до “Сєльсовета”, я тебе там зустріну.

Я: Я перепрошую, Карпе Генадійович, а де саме цей “Сєльсовет”?

К.Г.: Як це де? Прямо в центрі села. Ти як добирався? Через Роздолівку чи Кривохиженці?

Я: Ні, я приїхав на потязі: Луганськ – Київ, а потім мене Артур підвіз до Обухова.

К.Г.: Сергій, ти що знаходишся в Київській області?

К.Г.: Я тобі декілька разів казав, що Обухів, де я мешкаю літом, це село в Мурованокуриловецькому районі Вінницької області….

КІНЕЦЬ ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ. ДАЛІ БУДЕ…

Рандомні думки (частина 6)

  • Обов”язково переписуйте  серійні номера всіх грошових купюр. Таким чином вам ніколи не доведеться доводити продавцеві, що видали 10 грн. а не 2 грн. Маючи в кишені блокнот з номерами купюр- ви уникнете багатьох проблем.
  • Не ходіть в халаті по квартирі після 12-ої. Деякі люди можуть завітати до вас в гості, а відкривати двері в такому одязі не солідно. Тому вам доведеться перевдягатися хвилин 10, а люди можуть щось погане про вас подумати.
  • Якщо ви попали в компанію, яка занадто вправно грає у футбол ніж ви, то при найближчому контакті з супротивником, імітуйте удар носком в ногу і залишайтесь на землі приблизно хвилин 15. Тоді решта команди буде вважати вас героєм!
  • Не лягайте спати головою вниз!
  • Найкраща в світі робота- це та, на якій є людина і її задачею є видумувати абревіатурні імена для компаній і фірм.
  • Те що головне для вас, може бути не головним для деяких інших людей.
  • Як називається ота країна в Південній Америці, дуже довга, тоненька, знаходиться на гірськомуархіпелагу, омивається Тихим океаном?
  • Ще одна дуже крута робота, це та, на якій людина вигадує і встановлює, які цифри \ номера є щасливим, а які ні. Цікаво, як оформлені офіси таких працівників?
  • Якщо корабель, на якому я буду пливти захоплять пірати, я завжди буду намагатися втертися їм в довіру, а згодом стану помічником пірата-командира і буду допомагати вибирати йому жертв. Думаю, в мене б добре вийшло вибирати людей, яких треба казнити, щоб запугати решту.
  • Чому люди не хочуть бути щасливі? Чому є війни в світі? Навіщо люди вибирають біль? Чому фільм “E.T.” переклали українською, як “іті”… шо це взагалі значить “іті”?

І на останок інформація для роздумів: Що є легальним антонімом слову “фемінізм”?

Літо- час зимових закупівель

Останній раз коли я був у “Великій Кишені”, я помітив дуже важливу закономірність. Продукти і товари, які призначені для зимового сезону коштують набагато дорожче саме взимку, а літні- навпаки!

Тому я склав список товарів, які хотів би придбати саме зараз на зиму, пройшовся по магазинам і дивіться, що в мене вийшло:

  • Зимовий пуховик – 500 грн.
  • Чоботи з хутра вомбата – 400 грн.
  • Рукавиці в”язані з вбудованими ліхтариками – 50 грн.
  • Підштанники з начосом – 20 грн.
  • Навушники “в ухо” (спеціально під шапку) – 50 грн.
  • Нашивка на куртку- “Winter is my summer” – 15 грн.
  • В”язана, шерстяна краватка сірого кольору – 20 грн.
  • Годинник з градусником нижче нуля – 70 грн.
  • Зимовий чохол для мобільного телефону SAMSUNG – 15 грн.
  • Аудіо компакт-диск з найкращими мелодіями Аляски – 20 грн.
  • Радянська, класична збірка новорічних мультфільмів – 30 грн.
  • Набір кишенькових простих олівців – 15 грн.
  • Біла фото-рамка – 30 грн.
  • П”ять томів С. Дж. Міллс – “Світ зими” – 400 грн.

Та багато іншого… Раджу вам не зівати а збиратися на зимову закупівлю саме зараз. Щоб потім я вам не казав: “А я вам казав!”

Завжди ваш. С.

Прохолодний снек

Привіт!

На дворі спекотно, чи не так?  Іноді, прогулюючись містом, або просто лежачи на пляжі – ви відчуваєте голод і спеку. Саме голод і спека, – ці дві речі турбували людство вже 4 тисячі років. Але сьогодні, завдяки 4 простим крокам, ви зможете втолити свою спрагу і трохи попід’їсти!

Отже, пропоную вам авторську страву – “Сендвіч з льодом”! Сендвіч з льодом, це простий і надійний спосіб завжди мати в кишені невеликий заряд енергії.

Інгредієнти (для одного сендвіча):

Булочка – 1 шт або

Ломтики хліба – 2 шт.

Куби льоду – 3-4 шт.

По бажанню:

масло, желе, спеції, м’ясо вомбата.

Спосіб приготування:

sandw_11. Підготувати інгредієнти: булочку, ніж, тацю з льодом. Обов язково покласти їх в такому порядку, який вказаний на фото, від цього буде залежати смакова якісь кінцевого продукту!

Примітка: лід можна брати будь якої форми, головне щоб він не був дуже об’ємним, щоб міг вміститися на хлібний продукт. Також сам хліб може бути будь-якої форми. Зазвичай, для більшої калорійності, раджу вживати білий хліб. Якщо ви все ж таки турбуєтесь про фігуру і фізичний стан, самопочуття, краще вживати чорний, житній хліб. До приготування льоду треба віднестися дуже серйозно, адже саме в ньому вся родзинка сендвічу. Якщо ви хочу здивувати ваших друзів та гостей оригінальністю, то вам треба до води додати якісь спеції, щоб вони застигли всередині кубика льоду. Це може бути: цукор, кориця, перчик, тощо… Також всередину кубика можна покласти каблучку, що буде дуже нетрадиційним способом зізнання! Продовжити читання “Прохолодний снек”

Рандомні думки (частина 5)

  • Я обожнюю дрімати. Дрімання це реально класно! Я завжди дрімаю коли в мене є можливість: вдома, в маршуртці, на роботі, в магазині,в громадському туалеті.
  • Я перша людина в нашому подвір’ї хто почав прибирати за собаками, вже як 2 тижні. Ні, я не чекаю подяки від братів наших менших, тим більше в мене і немає своєї собаки, просто полюбляю чисте подвір’я, є на те своя причина.
  • Три речі, які обов’язково мають бути у вашій кишені кожного дня: кліпер для нігтів (не знаю як у вас, а в мене нігті ростуть як божевільні. Але це не тому чого я маю носити кліпер. Він завжди стане в пригоді коли треба розрізати шнур, прутик, огорожу і не бажаєте щоб вас помітили як ви носите щось велике для цього діла), марля (марля дуже корисний кишеньковий аксесуар, якщо ви ушкодитесь ви можете використати її, або ви можете прикласти шматок марлі до будь-якої частини тіла, і просто вдати що ви поранені, і тоді ви можете викликати симпатію у незнайомця і отримати деяку матеріальну допомогу. І не турбуйтесь ніхто ніколи не бажає дивитися під марлю. Це ідеальний план.), візитки або іншими словами- ділові карточки (В мене дуже багато таких карточок. і не обов’язково щоб на них було ваше ім’я. Я зазвичай набираю їх як умога більше де тільки побачу. Головне це не ім’я, а професія яка на них вказана, і коли я даю їх людям, вони розуміють що я маю на увазі діло, серйозне діло. Тому вони і називаються ділові карточки).
  • Шкода що в нас буфети не такі популярні як в країнах Америки.
  • Вже 17 років я розробляю книгу з логотипами, яку я хотів продати коли мені виповниться 30 років, і заробити мільйони, але вчора я її загубив і тепер цілу ніч буду згадувати і перемальовувати нові логотопи.
  • Збирався перекраситися в білий, але мій перекур просто порадив нову стрижку.
  • Якщо сіль була б чорного кольору, тоді б вона звалася- перцем. Цікаво як би тоді називали б сам перець, бо це б була реальна плутанина, яка б викликала світові міжусобицю, яка б призвела б до війни.

“Ґудзик-ґудзик, покажи і всю правду розкажи!”

Нещодавно повернувся з дводенної робочої відпустки, з села- Старий Угринів, що в Івано-Франківському районі. Село славиться місцем народження Степана Бендери, і носить друге ім”я – “Село Бендери”. Це була незабутня подорож, де я зустрівся з представниками влади і запропонував свій проект по вдосконаленню інфраструктури міста, ім”я якого, на жаль, я не можу назвати. Але мій сьогоднішні запис буде зовсім про інше. Подорожуючи місцями України, я зустрічаюсь з багатьма людьми, і для мене дуже важливо знати що за людина спілкується зі мною, який у неї характер, вподобання, що її дратує, що вона ненавидить, яких авторів читає… просто вивчаючи психологію, це зробити важко. Тому я розробив абсолютну технологію, за якою можна визначити все про вашого співрозмовника.

Коли я зустрічаю незнайому людину, я завжди звертаю увагу на ґудзики які вона має на одязі. По ґудзикам, можна встановити характер людини, буквально за півтори хвилини. І так:

Відсутність ґудзиків, свідчить про те що людина дуже зайнята, має багато справ, багато подорожує з місця на місце, де приходиться весь час знімати верхній одяг, зазвичай такі люди ще полюбляють капішон, щоб було чим прикритися від дощу, бо ніколи не турбуються про невідсутність парасольки. Після роботи полюбляють активний спосіб життя: пограти в футбол, волейбол, вечірні пробіжки. Це не для них- повалятися в дивані, після важкого робочого дня. Їм потрібен рух. Зазвичай, у вільний час читають спортивні журнали, особливо колонку про жіночий волейбол. Не дуже обізнані в світовій літературі і хімії, проте добре орієнтуються у математиці і програмуванні.

Присутність ґудзиків, але невикористання, це явна ознака людини, яка не рахується з думкою інших, вона може проігнорувати поради, накази. Зазвичай такі товариші намагаються проводити свій час, чи то під час роботи, чи в не робочий час, зі своїми друзями, які також не застібують ґудзики на куртці чи сорочці. Людину такого типу, я б не взяв до себе на роботу!

Застібнуті всі ґудзики, є в тих, хто має комплекс неповноцінності. У тих, хто відчуває весь час небезпеку і будь якими способами намагається застерегтися. Таких людей можна легко налякати, спугнути. Зазвичай самі такі особи стають жертвами “гопстопів” і розбійних нападів. Такі персони хворобливі, мають слабкий імунітет, їх легко можна роздратувати, іноді вони не контролюють свої емоції і можуть вибухнути, під час аргументовної сварки чи вербальної суперечки. Подібний типаж людей, які постійно застигають ґудзики- мають погний зір, тому доводиться носити окуляри. бояться води, тому не відвідують пляжі. Хронічно бояться масових заходів і всіляко уникають натовпу, не цікавляться спортом, не відвідують ігри, але в супереч цьому, постійно їздять в заповненому тролейбусі.

Люди, які епізодично застібують ґудзики – непостійні, їх думка часто змінюється. Зачасту вони мають не дуже відповідальну роботу (прибиральник, касир в макдональдсі, вантажник) і живуть в своє задоволення. Такі люди- мандрівники, шукачі пригод, шанувальники екстриму. Вони розсудливі і справедливі, хоча не віддають перевагу інтелекту. Бігають щоранку, приймають душ, читають гороскоп, випивають склянку апельсинового сіку або молока. Не перебірливі з відкритою душею. Щомісяця відвідують бабушку і допомагають сусідам. Здоровкаються з знайомими і завжди питають, як у них справи. Дуже часто змінюють моделі телефонів, так само. як і номера, шукаючи найвигіднішого тарифу. Їм не дуже приємно мити осуд і прибирати в своїй квартирі.

Є ще такі, хто застібують тільки верхній і нижній ґудзик , вони дуже неорганізовані в житті люди. Неуважні, або навпаки, занурені в себе, в свої думки. Зазвичай це професори вищих навчальних закладів, кафедри кібернетики, яким вже скоро має стукнути 80.

Люди, як застібують нижні ґудзик у верхню петельку-глузують з вас і не розуміють що зараз так дуже модно, особливо в скандинавських країнах.

Також, є інші ознаки, я їх називаю “ґудзові ознаки”, по яким можна виділити характер людини:

  • розстібнутий ґудзик на джинсах, свідчить про неуважність людини і вказує на конкретну справу, яку він робив щойно в туалеті. зазвичай, це люди неуважні. Вони можуть бути з будь-якої вище зазначеної категорії.
  • люди, які застібують ґудзики навіть по бокам комірця- ботани. Вони все бажають. щоб було за правилами і ніколи їх не порушують.
  •  деякі також полюбляють носити розхристану сорочку, відстібнувши при цьому 3-4 верхніх ґудзика- це свідчить про те що людині дуже жарко. Вона мало рухається, не займається спортом і зачасту має проблеми з зайвою вагою.

Форма і типаж ґудзика грає дуже важливо роль також і вказує на приховані вподобання власника цих ґудзиків:

  • випуклої форми, напів сфери. Такий ґудзик говорить про те що людина або жінка, або носить одежу дуже вибагливу, відомих дизайнерів.
  • плоскі та тісно пришиті до матерії, то є декоративні ґудзики. Зазвичай просто задля моди і гарного вигляду. Вони не приносять ніякої практичної користі.

Сподіваю, інформація стане вам у нагоді, і ви зможете точно і з повною впевненістю розпізнати людину! В наступних записах- фото з подорожі в село Старий Угринів, та листи різних сільських людей датовані 1018 року.