Пам’ятаєте як було спекотно влітку?
Не промокли ми до нитки,
Не промокли під дощем.
І палюче коло спеки,
У вікно до нас припре.
Цей період, кажуть, сильно
Гріє сонце в небесах,
Я пітнію майже вдвічі
Вдвічі більше як торік
Уявити навіть важко
Що чека нас через рік
Люди зовсім вже не дбають
Про природу, вже давно
Сидимо ми разом вдвох,
А мені спекотно вдвічі,
Бо зі мною, біля мене,
Ти сидиш і п’єш какао.
Це не перша вже футболка
Змінене за сьогодень
Якщо чесно
Це вже третя
Цей вірш я написав ще Липні, але все ніяк не наважувався його опублікувати. Думаю настав вже час! Чекаю на ваші відгуки.
а де рифма?
Сергій, люкс!!! =) Особливо мене потішила кінцівка твоєї “новели про літо”. Сподіваюсь, інші читачі також посміхнулись і згадали свої потуги виглядати більш-менш пристойно в пекельну спеку =)А ще дуже серйозною і прямо-таки органічно вплетеною в змістову канву вірша є третя строфа =)